Усик: З дитинства вболівав за київське "Динамо"

Український важковаговик Oлександр Уcик (4-0, 4 КО) підтвердив, що 27 вересня планує провести бій на "Арені Львів". А також розповів, за кого вболівав з дитинства у футболі.

- Чому вирішили приїхати до Львова? Спеціально на футбол?

- Просто вирішив приїхати подивитися футбол. Зрозуміло, що багатьом було цікаво побачити матч за Суперкубок України. Однак й інші причини привели мене до Львова. Ми з моєю компанією K2 Promotion, з якою я нещодавно підписав контракт, вирішили провести поєдинок на стадіоні "Арена Львів". Надісь цей поєдинок не закриє мені двері Львів підтримає мене і я буду чемпіоном.

- Чи можете розповісти детальніше?

- Наразі не знаю, з ким гратиму і на якій стадії перебувають перемовини щодо проведення матчу. Знаю, що боксуватиму 27 вересня на "Арені Львів".

- Вас не повідомили про суперника?

- Мені соромно, але я не пам’ятаю. Коли вже усе буде готове, мені покажуть його і я почну готуватися до бою.

- 20 або 27 вересня на "Арені Львів" відомий український бoксер Андрій Котельник планує провести вечір бoксу. Можливо, ми говоримо про одні і ті ж речі?

- Я не знаю. Не чув.

- Тут одразу два збіги – і місце, і дата…

- Можливо, мій поєдинок відбудеться у рамках цього вечора. Не знаю. Я бoксер і в організацію поєдинків ніколи не лізу. Моє завдання – тренуватися, чим я й займаюся.

- Чи легше боксувати вдома?

- Для мене немає принципової різниці. Якщо ти боксуєш вдома, то допомагають рідні стіни, якщо ж боксуєш за кордоном – мотивації додає бажання привезти перемогу додому, аби за тебе пораділи твої земляки.

- Ви є футбольним вболівальником?

- Не дуже, хоча в дитинстві грав за дитячу команду сімферопольської "Таврії".

- Яка команда для вас є ближчою – "Шахтар" чи "Динамо"?

- Впродовж останніх двох місяців взагалі не слідкував за українським футболом, та й телевізор майже не дивився. Телебачення мені взагалі нецікаве, хоча й переглядав деякі матчі чемпіонату світу у Бразилії. Сьогодні вболіваю за "Динамо".

- З дитинства?

- Так, дуже давно. Пам’ятаю у 2001 році до нас, у Сімферополь, приїхало київське "Динамо" на матч із "Таврією". Тоді наша команда програла з рахунком 3:1, однак я все одно вболівав за київський клуб.

- Виступаючи у дитинстві за сімферопольський клуб, чому вирішили змінити футбол на бокс?

- Все просто – у моєї сім’ї не було грошей, аби фінансувати поїздки, купляти форму, взуття. А у боксі не потрібно було нічого купляти – лише відвідувати тренування. Пізніше у мене почало добре виходити і мій клуб, з яким я тренувався, забезпечив мене усім необхідним спорядженням.

Я ні про що не шкодую. Не шкодую, що кинув футбол. Усе, що повинно відбутися, обов’язково відбудеться. Якби мав можливість повернути усе назад, нічого б не міняв.

- Все ж таки, якби не бoкс, чим би заробляли на життя?

- Зізнаюся, що хотів вступити у театральний. Мені завжди подобалася акторська гра. Однак не впевнений, що став би актором. Дуже багато людей запитують мене: "Якби не бокс, то що?". А хто його знає що? Щось би було, але ніхто не скаже, що саме.

У дитинстві я продавав морозиво, продав абрикоси і персики, пас корів, працював на фермі. Я не соромлюся цього, адже все що я робив, я робив для того, аби вижити, аби допомогти своїм рідним. Соромно не працювати.

- Що для вас бокс?

- Бокс – це з’ясування, хто сильніший між двома мужиками. Тут нічого особистого, тільки спорт. Хтось каже, що це жорстокий вид спорту, я особисто так не вважаю.
До речі, власну силу ніколи поза рингом не застосовував. Не було потреби. Я й так знав, моє завжди буде зверху.

- Бокс – це чесний вид спорту?

- Увесь спорт буває не чесним, як не крути. І бокс, на жаль, не виняток.

- У червні, після підписання контракту з компанією K2 Promotion, з’явилося повідомлення, що ви переїжджаєте у США.

- Це брехня. Я поїду в Америку, але тільки для того, щоб привезти пояс.