Хитров: коли лунав гімн України, не міг стримати сліз

Чемпіон світу (вага до 74 кiлограмiв) серед любителів Євген Хитров прокоментував свій тріумф на ЧС-2011 в Баку. Нагадаємо, що наша збірна здобула рекордні чотири "золота" і одне "срібло". Попереднє досягнення - три золотi нагороди збiрної Куби - трималося з 1974 року.

- Євгене, це правда, що ти пообiцяв своїй дiвчинi одружитися пiсля чемпiонату свiту?

- Пообiцяв, але з умовою, що стану чемпiоном. Коли вона мене проводжала в Баку, так їй i сказав. Тож в Оксани був подвiйний стимул уболiвати за мене. (Усмiхається). Ми з нею постiйно спiлкувались в iнтернетi пiд час турнiру, я вiдчував її пiдтримку.

- Ти вперше поїхав на свiтову першiсть. Чи вiрив, що можеш перемогти?

- Iз Божою помiччю все реально. Я вирушав туди з вiрою у Бога. Сподiвався, що та праця, яку вклав у пiдготовку, не буде марною. Ви навiть не уявляєте, скiльки я працював у залi, щоб домогтися цього!

- Пiсля якого етапу ти повiрив, що можна перемогти?

- Упевненiсть зростала вiд бою до бою. I це стосується не лише мене. Наша команда постiйно набирала обертiв i бiльше скидалася на машину, яку не можна зупинити. Кожна перемога додавала нам впевненостi у своїх силах.

- Це правда, що перед чемпiонатом свiту ти зламав палець руки i поїздка до Баку могла зiрватися?

- Так. Пiд час одного зi спарингiв на базi в Конча-Заспi я зламав палець. Але хочу подякувати лiкаревi нашої збiрної, який просто чарував над моєю рукою. Мазi, заморожування... Чого вiн лише не робив, щоб я таки змiг боксувати i не вiдчувати дискомфорту!

Уже на чемпiонатi свiту палець заморожували, туго обмотували бинтами -- i вперед. У бою, коли адреналiн зашкалює, на бiль незвертаєш уваги, його просто не вiдчуваєш. Так i боксував зi зламаним пальцем.

- Що вiдчув, коли тебе оголосили переможцем фiнального бою?

- Найважче було пiсля бою стояти i чекати результату. У нас рахунок на табло не показують, усi чекають, що скажуть арбiтри. Тiєї митi менi було страшно не так програти, як пiдвести команду i тренера. Коли переможцем визнали мене, емоцiї такi переповнили! Це було вiдчуття, яке я не можу описати словами. Щоб їх зрозумiти, це слiд пережити самому.

Ну а коли лунав Гiмн України, я не мiг стримати слiз. Намагався себе контролювати, але нiчого не виходило. Я просто плакав вiд щастя.

- Чи вiддячила вам держава за цей iсторичний подвиг?

- Нi. Були розмови, що, можливо, нам видiлять якiсь премiї, але нам нiчого не обiцяли. (Iдеться про 50 тисяч гривень за перше мiсце i 35 тисяч за друге. -- Авт.). Звичайно, ми не проти отримати якусь матерiальну нагороду. Примiром, я не маю власного житла, винаймаю квартиру. В iнших чемпiонiв свiту теж схожi проблеми.

"Експрес".