Повєткін: друга половина мрії у руках Кличка

Новоспечений чемпіон WBA Олександр Повєткін дав інтерв'ю "Советскому спорту" після перемоги над Русланом Чагаєвим.

- За рахунок чого я переміг? Питання ви мені задали незвичне. Тому, що на даний момент я був кращим. Повної впевненості не було, звісно. Боксував до останнього гонгу. Руслан Чагаєв намагався в мене потрапити. Один удар міг вирішити все. Так що я навіть не вважав шанси.

- Саша, що з вами сталося в шостому раунді?

- Я хотів зловити Чагаєва на зустріному курсі і перетримав паузу. Зациклився на одній атаці, але пропустив кілька ударів, став слабо захищатися. Хоча цей момент на мене не вплинув.

- Тобто Руслан вас не здивував?

- Я думав, бій складеться легше. Це була моя помилка. Здається, я себе переоцінив.

- А як вам вдалося переломити ситуацію у восьмому раунді?

- Просто почав боксувати, і все. Дуже легко себе відчув. Спасибі моїм тренерам, що заклали базу. Тедді Атлас багато дав. Валерій Іванович Бєлов мені як батько рідний. Люблю його і поважаю. Він дуже багато чого мене навчив. І звичайно, мій перший тренер Олександр Іванович Рогозін, який зробив все для мого зльоту в любительській кар'єрі.

- Десятий раунд вже повністю проходив під вашу диктовку. Здавалося, ще додати, і Руслан не встоїть. Однак у наступному раунді Чагаєв знову вибухнув серією ударів. У вас хоча б на мить виникло відчуття, що бій може бути програний?

- Ні. Я знав, що віддав максимум раунди два. Інші були моїми. Думаю, і глядачі в мені не сумнівалися.

- На що робив акцент по ходу бою Тедді Атлас?

- Він вимагав хороший захист. І роботу лівою рукою. Тримати Чагаєва на дистанції, по можливості зустрічати.

- Як ви ставитеся до цього чемпіонського поясу? Такий же є у Володимира Кличка.

- Для мене це досягнення. Я задоволений. Але зупинятися не збираюся. Треба йти далі. Битися з найсильнішими боксерами.

- Коли?

- Матч з Кличком? Не знаю. Як промоутери вирішать. Я готовий. Тепер досвіду додалося багато. Це був мій перший чемпіонський бій. Відповідальність гуляла в голові.

- Бачили поєдинок Роберта Хеленіуса?

- Тільки початок подивився по телевізору. Здалося, що бій з Ляховичем йшов на рівних. А потім, як я зрозумів, Хеленіус відправив Сергія в нокаут.

- Усі кажуть: Кличко, Кличко ... А тут фінський хлопець підійшов збоку.

- Так, дуже хороший боксер. З ним би цікавий бій вийшов. Але навряд чи зустрінемося. Ми ж в одній команді "Sauerland Event". Хеленіус витриманий, прямий. Він схожий на Володимира Кличка, до речі.

- Евандер Холіфілд кинув вам виклик. Відгукнетеся?

- Це великий чемпіон. Я виріс на Холіфілд. Було б цікаво з ним побоксувати.

- Як народилася ідея вийти на бій у футболці з портретом Олександра Третього?

- Та я весь час в цих футболках ходжу, - посміхається Повєткін. - Хто мене знає, той вже до цього звик. А для широкої публіки поясню. Я - росіянин. І пишаюся цим. Хочу, щоб російські люди нарешті встали з колін. Були чесними, добрими, сильними. Тому й кажу: віддавайте дітей в спорт. А то розмовляю з батьками, і вони заявляють: "Ось ми відправимо сина в бокс, і він дурнем стане". Я відповідаю: "Серед великих спортсменів ще не бачив дурнів". Навіть стару школу подивіться: Лагутін, Висоцький ... Всі - інтелігентні нормальні люди. І добрі. Федя Ємельяненко в боях без правил. Мій близький друг. Всі гідні хлопці. А що твориться на вулицях? Так що віддавайте дітей в спорт. Нехай знають, як переступати через труднощі. Вони стануть сильнішими. І слабких ніколи не образять.

- Що вам сказала дочка відразу після перемоги?

- Та нічого. Просто поцілувала, - усміхається Саша.

- Коли ви переходили з любителів в професіонали, то мріяли про чемпіонський поясі. Зараз можете сказати, що мрія збулася?

- Наполовину.

- А де друга половина?

- В руках у Кличка.